Акваторія Євпаторії

Акваторія Євпаторії

Один кіногерой стверджував: «На небі тільки і розмов, що про море». А мені воно навіть не снилося. Але я все одно знав, що коли-небудь його побачу!


Острів Крим

Коли виїжджаєш з Росії в Україну, відразу помічаєш, що потрапив в іншу державу. Вже така кругом чистота, такий порядок! Навіть сам якось міняєшся, окультурюєшся, чи що. Зате як тільки перетинаєш кримську заставу - чесне слово, як додому потрапляєш. Перекошені огорожі, неохайні двори, смітники в кожній канаві - все так знайомо і так мило серцю... І знаєте, починаєш почувати себе вільно і комфортно, начебто відпочивав в рідному селі. До того ж, в Криму не соромляться говорити по-російськи, і це теж дуже приємно.

Єдина незручність - різниця валют. Просто відкриваєш в собі філософа, коли думаєш - з чого б одна гривна коштувала шість рублів? Проте незрозуміло, куди діваються доходи: острів виглядає так, ніби російсько-турецька війна завершилася тільки днями.


Усе це я відмічав по дорозі в Євпаторію, в Національний центр «Україна». Моря не спостерігалося ні в одному з вікон автобуса. Кругом розстилалися випалені степи і линяле небо, немов випране без кондиціонера. Ні дерева, ні пташки на тлі тремтячого від жари горизонту. Кілька разів я приймав далеке марево за морський берег і абсолютно замучив пасажирів проханням помінятися місцями. Врешті-решт, обурена громадськість поскаржилася водієві, який пробурчав в мікрофон : «Та заспокойтеся ви! Море ще не скоро».

Воно з'явилося увечері. І спочатку я його почув, а не побачив. Воно мовчало величною неосяжною тишею, а потім заговорило голосами чайок і гудками пароплавів. Воно розливалося рідким сріблом під суцільними свинцевими хмарами, і, здається, море і небо можна було б поміняти місцями. Не судіть строго автора цих рядків, але я трохи не заплакав. Зупинили цікаві погляди пасажирів, що передчували таку розв'язку.

Місце призначення

«Україна« знаходиться в 10 хвилинах їзди від Євпаторії, у бік Заозерного. Національному центру належать великі території, на яких розташовані спортивні майданчики, лабіринти алей, одне дрібне озерце і власне житлові корпуси. Нам пояснили, що в найближчому майбутньому санаторій зробиться перлиною кримського узбережжя. Але, на жаль, я потрапив туди в сьогоденні. Довелося розміститися в одній кімнаті з веселою компанією з шести чоловік! Проблеми з благоустроєм компенсувало море, яке плескалося прямо у нас під вікнами. На наступний ранок сусіди почали розкладати речі, а я побіг купатися.

Зупинився за декілька кроків від набігаючої пінної кромки: соромився увійти до води ось так, запросто. Це адже було чимось на зразок хрещення... Але інші відпочивальники плюхалися в море безцеремонно, з розгону - і я вирішився.

Пірнув, вискочив, як пробка, і приголомшено протягнув:

- Соле-оное.

Один літній курортник, чия голова стирчала з води по сусідству, єхидно перепитав:

- Та невже?

Я не образився. Те була приправа до історії, яку свого часу я розповім на небі.

Заморські чудеса


Коли порядком надокучило купатися і загорати, я відправився в Євпаторію. Дорога для пішоходів починалася з боку пляжу, огинала бетонну огорожу санаторію і спрямовувалася в місто, виляючи між лікувальним озером і морським берегом. «Тисяча бісів»! - вигукнув я, виявившись на цій «стежці істини». По ній бродила безліч забруднених брудом істот. Одне з них звернулося до іншого жіночим голосом: «Ти знаєш, молодію прямо на очах»! З того дня я дуже буквально сприймаю вирази «Чиста правда» і «Брудна брехня».

Кинувши швидкоплинний погляд на озеро, я остовпів. По воді аки по суху задумливо йшла довга низка людей. У деяких на головах були тюрбани з рушників, багато хто був майже голий, і усі базікали сандалями, які несли в руках. «Це Мойсей веде народ израилев через Червоне море», - подумав я. На самій же справі відпочивальники зрізували дорогу в місто через озерний брід.

У Євпаторії я насамперед спробував знаменитий кримський хот-дог: традиційна булка і сосиска плюс начинка з декількох видів салатів. Потім відвідав сад зодіакальних каменів, ринок спецій і солодощів, оглянув унікальну мечеть і прокотився на старовинному трамваї. На місцевому пляжі прийняв участь в конкурсі «Скульптура з піску», випробував мало не усі види водного транспорту і накупив масу сувенірів.

Євпаторія мені сподобалася. Менше всього вона схожа на курортне місто. Метушня, показуха, гламур - це не про неї. Якраз тому людина тут відпочиває, а не виконує обов'язки відпочивальника.